Канадські вчені зʼясували, що динозаври теж могли захворіти на рак

Вчені Університету Макмастера в Канаді виявили, що динозаври могли страждати від остеосаркоми або раку кісток, який вражає людей і сьогодні.

Про це пише The Бабель із посиланням на CNN.

 
Центрозавр

У 1989 році в Канаді археологи виявили кістку гомілки або малогомілкову кістку рогатого динозавра під назвою центрозавр, який жив близько 76 мільйонів років тому. Спочатку вважалося, що кістка ящера спотворена через перелом.

Однак більш детальний аналіз з використанням сучасних медичних методів показав, що це був рак кісток. Цю хворобу сьогодні діагностують і у людей, яким найчастіше від 10 до 30 років.

Щоб підтвердити діагноз, команда дослідників порівняла скамʼянілість зі здоровою малогомілковою кісткою динозавра того ж виду, а також з малогомілковою кісткою чоловіка 19 років, у якого діагностували остеосаркому.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.