Україна наполягає на принципі "всіх на всіх" у питанні легалізації польських місць пам'яті – УІНП

Україна готова легалізувати усі облаштовані незаконно польські місця пам’яті на своїй території, якщо Польща зробить аналогічний крок.

На цьому в інтерв'ю Укрінформу наголосив голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович.

 

"Є багато польських місць в Україні, які було встановлено неналежним чином, невідповідно до закону. Ми готові діяти за принципом "всі на всі": усі польські місця пам'яті в Україні легалізувати у відповідь на легалізацію всіх українських місць пам'яті в Польщі. Україна також готова допомогти з упорядкуванням усіх польських місць пам'яті в Україні", - заявив Дробович.

Він підкреслив, що українсько-польські відносини у цій сфері мають бути паритетними.

За словами голови УІНП, є не менше десяти проблемних об'єктів у Польщі. Зокрема, "важливою стратегічною точкою" для України Дробович назвав поховання на горі Монастир – це сплюндроване вандалами у 2015-му та 2020 роках поховання 62 бійців УПА, які загинули в 1945 році у бою з підрозділами НКВД.

"Там відбулися акти вандалізму проти українських поховань, але й досі винних не покарано, а таблицю з іменами не відновлено. Такого не повинно бути, ця ситуація має бути виправлена. Це – сигнал, на який ми очікуємо. З цього мають розпочинатися подальші кроки",- підкреслив Дробович.

Голова УІНП зазначив, що тема УПА є лише однією з багатьох, якими займається Інститут, але в нинішній ситуації це "принциповий момент, оскільки йдеться про неповагу до людської гідності".

Нагадуємо, що у січні в Польщі на горі Монастир біля села Верхрата у Підкарпатському воєводстві невідомі знищили меморіальну дошку з могили воїнів Української повстанської армії (УПА). Меморіальна дошка на могилі була присвячена членам УПА – жителям навколишніх сіл, які загинули в бою з НКВД у довколишніх лісах 2–3 березня 1945 року.

Читайте також:

Відновлення меморіалів УПА: у польському Інституті нацпам'яті назвали умови

Нагадуємо, що 9 жовтня 2016 року невідомі повністю знищили пам'ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м актом наруги над місцями пам'яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.


Читайте також: Зеленський і Дуда. Про що домовились президенти в політиці історичної пам'яті

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.