У Польщі вкрали і обезголовили пам’ятник маршалу Рокоссовському. ФОТО

На заході Польщі в місті Легниця невідомі викрали скульптуру радянського і польського маршала Костянтина Рокоссовського. Інцидент стався в ніч 30 липня.

Про це повідомляє місцева преса, передає Радіо Свобода.

 
Костянтин Рокоссовський під Сталінградом, 1942 рік

Поліцейським вдалося знайти статую з відпиляною головою. Пошуки викрадачів і фрагментів монумента тривають.

Пам'ятник Рокоссовському був встановлений біля муніципального кладовища Червоної армії. Скульптура була частиною експозиції легницького Музею міді.

Рокоссовський народився в 1896 році у Варшаві. У складі російської армії брав участь у Першій світовій війні. У 1917 році став добровольцем Червоної гвардії, а потім Червоної армії. Воєначальник – єдиний в СРСР маршал двох держав: Радянського Союзу і Польщі.

У 1937 році він був заарештований в СРСР і репресований, зокрема, його звинуватили у співпраці з польською розвідкою. У 1940 році – відновлений на службі. Він був одним з головних полководців Другої світової війни. Рокоссовський командував Парадом перемоги на Красній площі в Москві.

Фігура Рокоссовського викликає неоднозначне ставлення в Польщі. З одного боку – війська 1-го Білоруського фронту, якими він командував, звільнили Польщу від нацистської окупації. З іншого – воєначальник був затятим сталіністом, і після звільнення Польщі представляв в країні окупаційний радянський режим.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.