Перші динозаври були невеличкими і полювали на комах

Динозаврів зазвичай вважають гігантськими істотами, але нове дослідження свідчить про те, що починали вони як зовсім невеличкі створіння.

Про це пише ВВС. Україна

 
Таким, на думку вчених, були предки перших динозаврів 
Фото ALEX BOERSMA

Про це свідчать знайдені на Мадагаскарі рештки викопного родича динозаврів, який жив близько 237 млн років тому.

Його висота була лише 10 см.

Як вважають вчені, цей вид допоможе розібратися і з вкрай недослідженим походженням птерозаврів – крилатих рептилій, які панували у небі в часи динозаврів.

Дослідження опублікували у виданні Національної академії наук США Proceedings of the National Academy of Sciences.

"Є загальне сприйняття динозаврів як гігантів. Але ця нова тварина дуже близька до точки розходження динозаврів і птерозаврів. Й вона напрочуд маленька", - каже один з авторів дослідження Крістіан Каммерер з Природничого музею Північної Кароліни.

Цей вид, що отримав назву Kongonaphon kely (або "крихітний вбивця комах"), знайшла у 1998 році на Мадагаскарі група палеонтологів під керівництвом Джона Флінна з Американського музею природознавства у Нью-Йорку.

І динозаври, і птерозаври належали до древньої групи орнітодірів (з ширшої групи архозаврів).

 
Птерозаври панували у небі в Мезозойській ері, тоді ж, коли жили динозаври. Але їхнє споріднення до кінця незрозуміле 
Фото SPL

Але походження цієї групи малодосліджене, оскільки її ранніх видів було знайдено не так вже й багато.

Kongonaphon – не перша викопна мала тварина, відома з ранньої історії групи орнітодірів, але раніше такі види вважали виключеннями, що жили ізольовано.

Загалом вчені думають, що розміри перших архозаврів (група, з якої пішли нелітаючі динозаври, крокодили, птахи, птерозаври і найдавніші орнітодіри) були однаковими.

А потім вже розвинулися до гігантських у лінії динозаврів.

"Аналізуючи зміни розмірів тіла протягом еволюції архозаврів, ми виявили переконливі докази того, що ці розміри різко зменшилися на початку історії динозаврів і птерозаврів", - пояснює доктор Каммерер.

Будова зубів Kongonaphon наводить на висновки, що вони і харчувалися комахами.

Така дієта зазвичай означає невеликі розміри тварин. Ймовірно, саме це дозволило вижити раннім орнітодірам, які зайняли іншу нішу в порівнянні з їхніми переважно м'ясоїдними родичами у той період.

Дослідження також припускає, що різноманітні утворення на шкірі, від простих "ниток" до пір'я, які знаходять і у динозаврів, і у птерозаврів, могли виникнути у їхнього невеличкого предка для регулювання температури.

Річ у тім, що утримання тепла у маленькому тілі - непроста задача, а середньопізний тріасовий період, у якому жила тварина, був епохою кліматичних перепадів. Вчені вважають, що тоді була відчутна різниця між теплими днями і холодними ночами.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.