В Адлері знесли пам'ятник російським солдатам. ФОТО

Проти його встановлення виступали черкеські й адигейські громадські організації, які вважають геноцидом дії Російської імперії щодо своїх народів у ХІХ столітті.

В Адлерському районі Краснодарського краю демонтовано пам'ятник російським учасникам Кавказької війни ХІХ століття, проти якого раніше виступали черкеські й адигейські громадські організації. Про це повідомив інформаційний портал "Кавказький вузол" із посиланням на голову Краснодарської крайової громадської організації "Адиге Хасе" причорноморських адигів-шапсугів Маджида Чачуха.

 

Адміністрація Адлера визнала, що пам'ятник був поставлений без необхідного погодження та обговорення.

"Я вважаю, що це перемога черкеського активізму. Тут відбулася така мобілізація і діаспори теж. Це, може, і не помітно, але було дуже багато звернень. Це важливо не тільки для нас, але і для влади.

І в черкеському земляцтві було багато людей, хто з іронією сприймав наші звернення, не вірив, що ми можемо домогтися його демонтажу", — зазначив один з ініціаторів руху за демонтаж пам'ятника Валерій Хатажуков.

 

Пам'ятник під назвою "Монумент подвигу російських солдатів" встановили в Адлерському районі Краснодарського краю першого червня цього року. Архітектурна композиція представляла височину зі зображенням карти форту. Це викликало обурення серед черкесів, чиї предки протистояли Російської імперії в Кавказькій війні.

 

Черкеські організації вважають геноцидом дії Російської імперії щодо свого народу в ХІХ столітті. Тоді частина представників етносу була винищена, частина депортована до Османської імперії. Черкеські активісти назвали встановлення нового пам'ятника в Адлері провокацією.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.