На Полтавщині виявили незаконні пам’ятники діячам комуністичного режиму. ФОТО

У райцентрі Лохвиця досі не демонтували пам’ятник комсомольцям 20-х роках, у с. Лука Лохвицького району досі стоїть пам’ятник Кірову, а у селі Лобачі Решетилівського району — Георгію Димитрову.

Про це повідомили "Новинам Полтавщини" голова громадської організації "Світанок", координатор проєкту "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков та регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Памятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району
Пам'ятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району

ГО "Світанок" вже надіслала листа на гарячу урядову лінію Кабміну з вимогою забезпечити безумовне дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Декомунізатори закликали органи місцевого самоврядування Полтавщини невідкладно забезпечити виконання Закону.

Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині
Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині

"Пам'ятник комсомольцям у Лохвиці — це знущання над пам'яттю мільйонів людей, що постраждали від комунізму. Комсомольці пліч-о-пліч з комуністами здійснювали злочини проти людяності — масовий терор, депортації і Голодомор-геноцид.

Комсомол слугував взірцем для Гітлерюгенду, і виконував аналогічні функції. Пограбування і знищення церков, просування войовничого атеїзму, русифікація — список "подвигів" ленінського комсомолу можна продовжувати довго", — наголосив Олег Пустовгар.

Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця
Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця

Також у Північно-східному відділі УІНП надали історичні довідки про зазначених вище комуністичних діячів.

Зокрема, поінформували: "Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886–1934) — активний організатор жорстоких політичних репресій. Член Кавказького бюро ЦК РКП(б), один зі ідеологів окупації більшовицькою Росією окупації Кавказу, у 1921 р. стає першим секретарем ЦК компартії Азербайджану.

У 1919 р. в Астрахані очолив придушення антибільшовицького заколоту, розпорядився розстріляти робітничі виступи, що були спрямовані проти радянської влади. Переслідував духовенство і релігію: причетний до розстрілу хресної ходи.

24 травня 1919 р; за наказом більшовика Кірова в Ленінграді знищено низку православних храмів. Був одним з ініціаторів погрому вчених Російської Академії наук. При проведенні паспортизації в СРСР з Ленінграда насильно були виселені тисячі колишніх дворян. У віданні Кірова перебувало будівництво Соловецького табору особливого призначення ОГПУ".

 

"Георгій Димитров — соратник Йосипа Сталіна, діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху, завідував зовнішньою політикою Центрального комітету партії російських більшовиків, голова Ради міністрів Болгарії (1946), з 1947 й до смерті — генеральний секретар ЦК БКП.

У добу Димитрова Болгарія почала сильно залежати від СРСР і навіть називалась іноді "Сімнадцятою республікою Радянського Союзу". Його називали "болгарським Леніним".

Після смерті Димитрову звели мавзолей у Софії на кшталт ленінського. Місто Димитров на Донбасі з ініціативи УІНП ВР перейменувала на Мирноград", — розповіли в Інституті нацпам'яті.

"До українських козацьких сіл Лука і Лобачі славної Полтавщини Кіров і Димитров не мають жодного стосунку. Рано чи пізно цю патологію буде вилікувано", — підсумував Олег Пустовгар.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.