Франція не буде прибирати історичні памʼятники через протести проти расизму

Влада Франції не буде прибирати з постаментів памʼятники історичним особам. Так країна відреагувала на протести проти расизму, що відбуваються у багатьох країнах.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на DW.

 

"Ми — нація, де кожен, незалежно від походження і віросповідання, може знайти собі місце", — сказав президент Франції Емманюель Макрон.

Він додав, що республіка "не зітре жодне імʼя", але при цьому уточнив, що не буде йти на компроміси в боротьбі з расизмом, антисемітизмом і дискримінацією.

Голова держави закликав побоюватися таких собі "сепаратистів", які можуть скористатися боротьбою з расизмом у своїх цілях, і застеріг від "переписування історії Франції".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.