Вандали пошкодили Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку

Невідомі зірвали та осквернили панно, котре містить інформацію трьома мовами.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба висловив свою позицію з приводу осквернення матеріалів експозиції на задній частині Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку, повідомляє Главком.

 

Він назвав спробою дестабілізувати ситуацію в Закарпатській області. Про це Дмитро Кулеба написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

"Цей акт вандалізму є провокацією, спрямованою на дестабілізацію ситуації на Закарпатті, хтось хоче завадити нам у подоланні суперечок з Угорщиною. Безумовно, розслідуванням цього ганебного акту вже займаються правоохоронці. Переконаний, винних обов'язково знайдуть і покарають, як це було з підпалювачами Угорського дому в Ужгороді", – написав міністр.

Дмитро Кулеба підкреслив, що не можна дозволяти використовувати провокації для чергового розкручування теми антиугорських настроїв в Україні і антиукраїнських настроїв в Угорщині та нагнітання напруги в українсько-угорських відносинах.

У суботу, 13 червня, невідомі пошкодили матеріали експозиції на задній частині Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку.

Про пошкодження повідомив секретар ради Свалявського меморіального парку Дьордь Дупко, який зазначив, що невідомі зірвали та осквернили панно, котре містить інформацію трьома мовами (українською, угорською, німецькою). Представник парку написав заяву у поліцію, а винних вже розшукують.

"Факти підтверджують, що це могли скоїти угорські ненависники. Це політичний злочин проти угорців та німців. Комусь або замовнику не сподобалася описана правда", — написав Дьордь Дупко.

За його словами, в матеріалах експозиції детально представлено трагедію Закарпаття, включаючи інтернування угорських та німецьких чоловіків у сталінські табори, здійснене НКВД восени 1944 року на підставі указу, виданого військовою радою 4-го Українського фронту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.