Вандалу, який обмалював пам’ятник жертвам Голокосту, дали три роки умовно

У Кривому Розі чоловіка, який вчинив наругу над пам’ятником жертвам Голокосту, засудили до трьох років обмеження волі з випробувальним терміном в один рік.

Рішення ухвалив Центрально-міський районний суд, повідомляє "Радіо Свобода".

 

У рішенні суду зазначається, що чоловік, обмалювавши меморіальний знак, "вчинив низку умисних дій, спрямованих на грубе знущання та демонстрацію власної зневаги до місця розташування пам'ятника".

На суді він визнав свою провину. Сам він уродженець Кривого Рогу, одружений, працює на заводі.


Як повідомлялося, у січні 2020 року в Кривому Розі був пошкоджений пам'ятник жертвам Голокосту. Поліція відкрила провадження за частиною 1 статті 194 Кримінального кодексу України "пошкодження майна", а потім перекваліфікувала її на частину 2 статті 297 ("наруга над могилою").

У поліції заявили, що затримали чоловіка і що він скоїв злочин з хуліганських мотивів: крім пам'ятника жертвам Голокосту розмалював фарбою з балончика ще кілька об'єктів у місті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.