В США вандали обмалювали меморіал Першої світової війни

У місті Пітсбург (штат Пенсільванія) невідомі вандали розмалювали памʼятник учасникам Першої світової війни комуністичними символами

В останній понеділок травня у США відзначається день памʼяті. Цей день присвячений американським військовослужбовцям, що загинули у всіх війнах і збройних конфліктах, в яких США брали участь.

25 травня у місті Пітсбург (штат Пенсільванія) виявлено факт вандалізму щодо меморіалу Першій світовій війні. Меморіал був облитий червоною фарбою та обмальований комуністичними символами.

Також на памʼятнику був зроблений напис "19 червня 1986 року. Слава дню героїв". Дата 19 червня 1986 року відома тим, що цього дня в Перу стались криваві сутички у вʼязницях між засудженими членами лівосоціалістичних організацій та урядовими військами.

Мотиви вандалів наразі залишаються невиясненими.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.