У Чернігові пошкоджено німецьке кладовище

На німецькому кладовищі часів Другої світової війни невідомі пошкодили понад 30 надгробків

Про це повідомляє видання "Високий Вал" з посиланням на члена організації "Союз пошукових загонів України" Костянтина Дерев'янка.

Зруйновані надгробки накладовищі німецьких військовополонених виявили в неділю, 10 травня.

 
Високий вал

Кладовище німецьких військовополонених, на якому відбувалися поховання з 1944 по 1947 рр. знаходиться у Чернігові, біля лижної бази, за адресою вул. Малиновського 59.

На ньому поховано 288 осіб з числа військовополонених німців. Серед них - 28 осіб інших національностей (австрійці, поляки, словени, угорці, французи, один чех та один українець) - котрі воювали у складі німецької армії проти СРСР.

Кладовище стояло занедбаним до 1997 року, коли його відновили.

"Сьогодні мій колега Володимир прийшов вшанувати пам'ять загиблих жителів Чернігова під час 1941-1943 років, після чого навідався з такою ж ціллю до кладовища німецьких військовополонених котре знаходиться поруч, але вигляд кладовища його дуже засмутив.

Перше що йому кинулося в очі, це побиті надгробки, яких він нарахував аж 37.

Судячи з усього, хтось "порозважався", стрибаючи по старих та крихких надгробках", - розповів дослідник.

 
Високий вал

"Ще вчора увесь цивілізований світ відзначав день пам'яті та примирення, віддав шану загиблим у тій страшній війні, й в цей день ми бачимо спаплюжене кладовище німецьких полонених. Як розцінювати цей вчинок, як акт вандалізму чи свідому провокацію?

Якби комунальне підприємство "Спецкомбінат КПО" ЧМР, що опікується кладовищем іноземних полонених вчасно замінило ветхі надгробки, такої неприємної події могло б не статися. Дуже шкода що в наш час меморіалам минулих війн приділяють зовсім мало уваги або зовсім про них забувають", - підсумував Костянтин.

Заступник Чернігівського міського голови Олександр Ломако прокоментував випадок:

"Очевидно, що в припадку "побєдобєсія" якісь ідіоти (іншої характеристики у мене немає) під впливом алкоголю (поруч порожні пляшки від пива та горілки) зруйнували 36 плит на могилах розстріляних під час війни німецьких військовополонених біля лижної бази в Чернігові. Так вони вчора відсвяткували 9 травня".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.