На Буковині демонтували пам’ятник трьом чекістам. ФОТО

У Чернівецькій області демонтували пам’ятник, який називали "Скеля трьох чекістів", що був розташований у Путильському районі.

Як повідомляє molbuk.ua, монумент був зведений на честь трьох офіцерів НКВД – двох майорів та капітана, які загинули в бою із відділом УПА.

 

"У 2008 році на сесії сільської ради було прийнято рішення змінити напис на пам'ятнику, - каже Микола Труфен, сільський голова Дихтинця. – Замість таблички з написом: "Тут 23 вересня 1944 року в боротьбі з бандами фашистських буржуазно-українських націоналістів загинули смертю хоробрих славні сини Вітчизни три чекісти: Новожилов Михайло Сергійович, Меняшкін Олексій Іванович, Большаков Петро Федорович", планували поставити табличку: "З мечем прийшли – від меча і загинули". А монумент, що зображує воїна з мечем, мав залишитись на місці".

 

Та нещодавно Український інститут національної пам'яті надіслав у село вимогу таки демонтувати пам'ятник. Це вдалося здійснити з 12-тої спроби.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.