В Іспанії перепоховали диктатора Франко. ВІДЕО

Дискусії про перепоховання Франко тривали два роки.

Про це повідомляє Джеркало Тижня.

 

Біля Мадрида з мавзолею в меморіальному комплексі "Долина полеглих" ексгумували останки глави Іспанії Франсиско Франко. На нове місце перезахоронення останки перевезли з допомогою вертольота.

Франко поховали в цинковій труні, яку помістили у дерев'яний саркофаг на кладовищі Ель-Пардо-Мінгоррубіо поруч з його дружиною Кармен Поло. У дерев'яного гробу є ушкодження, але його вирішили не замінювати для перепоховання.

Для конфіденційності та виключення спроб втручання у ексгумацію іспанський уряд заборонив використовувати камери і мобільні телефони 22-м членам родини Франко, представникам державних органів і працівникам, яких допустили в мавзолей.

Біля кладовища зібралися з плакатами прихильники Франко, вони вигукували: "Хай живе Франко!".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.