В Іспанії почалася ексгумація останків Франко з мавзолею

Під Мадридом почалася ексгумація останків Франсиско Франко, що керував Іспанією впродовж десятиліть. Через 44 роки після смерті його останки будуть перенесені з мавзолею в звичайну могилу.

Про це повідомляє ВВС.

Поліція охороняє вхід до кладовища
Поліція охороняє вхід до кладовища
REUTERS

Довгоочікувана ексгумація останків диктатора буде означати, що соціалістичний уряд країни виконав свою ключову обіцянку: не прославляти диктатора, який правив країною майже 40 років.

Сім'я Франко безуспішно оскаржувала перепоховання в суді.

Ексгумація почалася о 8:30 за Гринвічем, останки Франко перевезуть на вертольоті.

Останки Франко покоїлись в базиліці меморіального комплексу "Долина Полеглих". Перепоховання відбудеться на муніципальному кладовищі в районі Ель-Пардо, де знаходиться могила дружини диктатора.

Соціалісти говорили про те, що згідно із законом про історичну пам'ять від 2007 року в "Долині Полеглих" можуть спочивати тільки останки людей, загиблих в ході іспанської громадянської війни, Франко ж помер своєю смертю.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.