Рада декомунізувала назви двох українських сіл

Вчора на пленарному засіданні народні депутати України ухвалили в цілому чотири проекти постанов про перейменування українських сіл, два з них – згідно з законом про декомунізацію.

Про це повідомляє УНН.

 

Так, Верховна Рада України в цілому ухвалила:

1. Проект постанови №2093 про перейменування села Іванівка Любашівського району Одеської області на село Яновка. Відповідне рішення підтримали 294 народних депутатів;

2. Проект постанови №2094 про перейменування села Рябухине у Харківської області на село Гуляй Поле. Відповідне рішення підтримали 290 народних депутатів;

3. Проект постанови №2095 про перейменування села Мелихівка у Харківській області на село Миколаївка. Відповідне рішення підтримали 295 народних депутатів;

4. Проект постанови №2096 про перейменування села Текуче Косівського району Івано-Франківської області на село Текуча. Відповідне рішення підтримали 308 народних депутатів.

ВРУ декомунізувала назви двох із чотирьох вищезазначених сіл, а саме села Рябухине та села Мелихівка у Харківській області відповідно до вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.