Празький пам'ятник маршалу Конєву знову облили фарбою. ФОТО

У столиці Чехії невідомі облили червоною фарбою пам’ятник радянському маршалу Івану Конєву. Місцева влада відмовляється його очищати та пропонує посольству Росії забрати статую собі.

Про це повідомляє "Громадське" з посиланням на "Радіо Прага".

Інцидент стався у ніч на 22 серпня, і це далеко не вже не вперше. На монументі цього разу з'явилися написи: "Ні кривавому маршалу! Не забудемо" та числа "45, 56, 61, 68".

 
"Ні кривавому маршалу! Не забудемо"
FB Praha 6

Ондржей Коларж, староста району Прага-6, де розташований пам'ятник, заявив, що відчищати його не поспішатиме .

"Видно, що на дворі серпень. Конєв знову червоний, як і щороку. За останні кілька років ми витратили сотні тисяч крон з бюджету Праги-6 на його очищення, ремонт і відновлення", — сказав він.

Староста додав, що знову планує звернутися до російського посольства, аби перенести пам'ятник на його територію.

"Поки вони не займуть конструктивну позицію і продовжать лише вимовляти фрази в дусі нормалізації про "переписування історії", статуя залишиться неочищеною", — наголосив він.

Як зазначає видання, раніше російські дипломати вступили в "гостру дискусію" з чеською владою через встановлення додаткових табличок на пам'ятнику, на яких, зокрема, повідомляється про роль Конєва у придушенні повстання в Угорщині в 1956 році та в підготовці до вторгнення в Чехословаччину в 1968 році.

Псування пам'ятника в ці дні пов'язане з тим, що 21 серпня — день вторгнення військ країн Варшавсього договору в Чехословаччину для придушення "Празької весни". 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.