У Новій Зеландії знайшли рештки пінгвіна-монстра. Птах був розміром з людину

Залишки гігантського пінгвіна (Crossvallia waiparensis), який був розміром з людину, знайшли у Новій Зеландії. Після досліджень скам'янілих кісток птаха науковці дійшли висновку, що він був заввишки 1,6 метра і важив до 80 кг.

Про цю знахідку повідомили в новозеландському Кентерберійському музеї, передає The Бабель.

 
CANTERBURY MUSEUM

Палеонтолог Лей Лав знайшов кістки на ділянці викопних робіт у Північному Кентербері у 2018 році. Гігантський пінгвін жив в епоху палеоцену — 56—66 млн років тому.

Команда, що складається з кураторів музею Кентербері, доктора Пола Скофілда, доктора Ванеси де П'єтрі та доктора Джеральда Майра з природничого музею Сенкенберга у Франкфурті (Німеччина), проаналізувала кістки і дійшла висновку, що вони належать до раніше невідомого виду пінгвінів.

Вони також зазначили, що найближчим відомим родичем Crossvallia waiparensis є палеоценський тип Crossvallia unienwillia, який був ідентифікований зі скам'янілого скелета, знайденого в долині Хреста в Антарктиді у 2000 році.

Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
CANTERBURY MUSEUM

"Коли види Crossvallia були живими, Нова Зеландія та Антарктида дуже відрізнялися від сьогоднішніх — обидві мали набагато тепліший клімат й Антарктида була вкрита лісом", — розповів доктор Пол Скофілд.

Доктор Ванеса де П'єтрі, кураторка природознавчого музею Кентербері, говорить, що відкриття другого гігантського пінгвіна з епохи палеоцену є додатковим свідченням того, що ранні пінгвіни були величезними.

Чому гігантські пінгвіни вимерли, наразі невідомо. Одна з теорій — конкуренція з іншими великими морськими ссавцями.

Нині найбільший вид пінгвінів — імператорські, становлять 120 сантиметрів заввишки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.