Разумков: Питання декомунізації мають вирішуватися на місцевих референдумах

Питання декомунізації мають вирішуватися на місцевих референдумах.

Таку думку в ефірі телеканалу ICTV у неділю ввечері висловив лідер партії "Слуга народу" Дмитро Разумков, повідомляє Українська Правда із посиланням на "Інтерфакс-Україна".

 

"Декомунізація - це процес, який було розпочато досить давно, і ми з вами спостерігали перейменування міст, сіл. Це можливо. Проблема полягає в іншому. Це (рішення про перейменування - ред.) мають ухвалювати ті, хто безпосередньо там знаходиться і живе", - заявив він.

Разумков зазначив, що "було б добре, якщо би питання про перейменування, наприклад, міст, ухвалювалося не парламентом, а мешканцями через місцевий референдум".

"На жаль, місцеві ради також не завжди відображають у повному обсязі ті інтереси, які є у місцевих жителів", - додав він.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.