Уряд затвердив порядок отримання УБД борцями за незалежність України

Кабінет Міністрів України затвердив порядок надання статусу учасника бойових дій борцям за незалежність України у ХХ столітті.

Відповідний документ ухвалили сьогодні, 10 липня, під час засідання уряду, повідомляє сайт Кабміну.

Як передбачає чинний закон "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті", борці за незалежність та члени їхніх сімей можуть отримати соціальні гарантії й пільги від держави.

Щоб забезпечити ці гарантії у грудні 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зміни передбачають надання статусу учасника бойових дій борцям за незалежність України у XX столітті.

Учасниками бойових дій визнаються учасники: Української військової організації (УВО), Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА), Української повстанської армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ” (з липня 1943 року – Українська народно-революційна армія), які зі зброєю у руках проводили бойові дії із нацистським окупаційним режимом та у подальшому чинили збройний опір комуністичному режимові.

Нагадаємо, станом на кінець травня 2018 року, за даними авторів змін до закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", залишалося близько 1200 живих ветеранів ОУН та УПА.

У квітні 2015 року український парламент ухвалив закон "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті".

До них зараховано: армії та уряди УНР і ЗУНР, Карпатську Січ, Українську військову організацію, Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію, "Поліську січ", Українську Гельсінську групу, Народний рух України (до 1991 року) та ін.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.