УІНП просить до ГПУ відкрити провадження через проспект Жукова в Харкові

Український інститут національної пам’яті звернувся до генерального прокурора України Юрія Луценка з проханням відреагувати на рішення Харківської міської ради повернути проспекту Григоренка імені Жукова.

Про це йдеться в листі за підписом голови УІНП Володимира В’ятровича до Генпрокуратури, який є цитує UA: Харків.

В УІНП просять провести перевірку викладених у листі обставин, пов’язаних із прийняттям Харківською міськрадою рішення щодо присвоєння імені Жукова проспекту у Харкові, та «в установленому порядку порушити кримінальне провадження за ст. 436-1 Кримінального кодексу за фактом поширення та публічного використання символіки комуністичного тоталітарного режиму».  

«Згідно з нормами чинного законодавства присвоєння імені Георгія Жукова будь-якому об’єкту топоніміки населеного пункту на території України заборонено, з огляду на таке. Порядок присвоєння вулицям, площам, проспектам, бульварам, скверам, провулкам та іншим об’єктам топоніміки імен фізичних осіб регулюється Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». […] Частиною шостою статті 3 прямо «забороняється присвоювати юридичним особам та об’єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури)….», — вказано у листі.

Георгій Жуков, зазначають в Інституті, обіймав посади заступника народного комісара оборони СРСР, першого заступника народного комісара оборони СРСР, заступника міністра збройних сил СРСР, першого заступника міністра оборони СРСР та міністра оборони СРСР.

«Таким чином, Георгій Жуков є особою, яка обіймала керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР. Винятки, передбачені частиною шостою статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», стосуються виключно «розвитку української науки та культури», а також «пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або розвитком української науки та культури», — стверджують в УІНП.

В Українському інституті національної пам’яті також посилаються на рішення судів у Житомирі та Запоріжжі, які підтвердили законність перейменування об’єктів топоніміки, названих на честь Жукова.

«З метою захисту інтересів держави просимо органи прокуратури звернутися до адміністративного суду із позовом до Харківської міської ради про визнання зазначеного вище рішення протиправним та його скасування», — сказано у листі УІНП до ГПУ.

Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка 19 червня. 20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради. Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк. 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.