Спецпроект

Біля української церкви у Вінніпегу пошкодили пам’ятник святому Володимиру. ФОТО

Зранку у вівторок біля української церкви у канадському Вінніпегу невідомі вандали зрубали голову та хрест статуї святого Володимира.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на CTV News Winnipeg.

 
Фото: Укрінформ

"Невідомі вандали пошкодили пам’ятник святому Володимиру біля української церкви святих Володимира і Ольги у Вінніпегу. Статуї знесли голову та хрест", - йдеться в повідомленні.

Місцевий священик Майкл Буячок назвав те, що трапилося, "щонайменше катастрофою".

Поліцію було повідомлено про цей акт вандалізму у вівторок о 13:50, а сам він стався, ймовірно, о 4:30 ранку того ж дня.

 
Фото надане Вахтангом Кіпіані

Зараз триває розслідування та пошук винуватців.

Як відомо, цей пам’ятник, створений скульптором Лео Молом, благословив у 1984 році особисто Папа Іван Павло ІІ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.