Японія перегортає сторінку історії. Зречення імператора Акіхіто. ФОТО

Імператор Японії Акіхіто у вівторок залишає свій трон. Це перше зречення імператора за останні 200 років.

Офіційна церемонія розпочалася з декількох закритих сімейних ритуалів в імператорському палаці, повідомляє ВВС.

 Перші сімейні ритуали церемонії розпочалися у вівторок

Фото: REUTERS

85-річний імператор отримав офіційний дозвіл зректися престолу після того, як заявив, що більше не може виконувати цю роль у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я.

Парламент країни був змушений у 2017 році прийняти спеціальний закон, що дозволяє Акіхіто зректися престолу.

Імператор Японії не має політичної влади, але, згідно з Конституцією, є важливим символом держави і єдності народу.

 Імператор та його дружина зустрічаються з жертвами цунамі 2011 року

Фото: REUTERS

Правління Акіхіто було сповнене турботою імператора про людей, які страждали від хвороб та різних катастроф. За це його люблять японці.

Під час першої сімейної церемонії, відповідно до традиції, імператор символічно повідомив про своє зречення міфологічним предкам японської імператорської сім'ї.

Що станеться на церемонії зречення

Основна офіційна церемонія зречення пройде в палацовій залі "Мацу-но-ма".

Вона розпочнеться о 17:00 за місцевим часом і триватиме 10 хвилин. До зали принесуть імператорські регалії: священне дзеркало, меч та яшмову прикрасу магатама.

 Першого травня престол успадкує принц Нарухіто

Фото: GETTY IMAGES

На церемонії будуть присутні близько 330 людей.

В кінці події монарх звернеться з посланням до нації, після чого імператор та його дружина Мітіко будуть звільнені від своїх обов'язків, хоча формально Акіхіто залишиться імператором до півночі.

Син Акіхіто, 59-річний принц Нарухіто, зійде на престол наступного дня, першого травня.

З цього дня в Японії почнеться нова ера під назвою "Рейва" (з японської "порядок і гармонія"), яка приходить на зміну епосі "Хейсей" ("настання миру").

Акіхіто – 125-й імператор Японії і представник найстарішої в світі правлячої династії.

Він успадкував трон 7 січня 1989 року, після смерті імператора Хірохіто, хоча офіційна церемонія його вступу на престол відбулася 12 листопада 1990 року.

 В імператорському палаці проходять сімейні ритуали

Фото: EPA

Акіхіто став першим за 200 років монархом Японії, який зрікся престолу. Попередній такий випадок стався у 1817 році.

Після зречення Акіхіто отримає титул "дайдзе тенно" ("імператор на відпочинку"). Він збереже привілеї та державне забезпечення, а після смерті буде похований з дотриманням всіх імператорських церемоній.

Читайте також:

У Токіо відкривається музей японського дипломата, який врятував життя тисячам євреїв

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.