З Німеччини до України прибула втрачена в часи Другої Світової війни Грамота Петра І. ФОТО

Вночі 13 квітня з Німеччини до України прибула унікальна культурна цінність - історичний документ, втрачений в часи Другої Світової війни - Грамота Петра І.

Про це повідомляє видання "День".

 Фото: Мінкульт

"З моєю заступницею Тамарою Мазур особисто зустрів артефакт у Міжнародний аеропорт "Бориспіль", - повідомив на своїй сторінці у Facebook Міністр культури України Євген Нищук.

"Ця передача стала результатом роботи Міжурядової комісії з питань повернення переміщених культурних цінностей під час Другої Світової війни, де головували моя Перша заступниця Світлана Фоменко та доктор Міхаель Янсен посол з особливих доручень МЗС ФРН.

Дякую науковцям, які віднайшли і дослідили цю культурну цінність і всім колегам, які долучились як до повернення, так і перевезення цього артефакту", - повідомив Нищук.

 Фото: Мінкульт

Повідомляється, що артефакт, датований 1708 роком, був втрачений в час Другої Світової війни, а з кінця 50-х знаходився у бібліотеці Інституту східно-європейської історії та краєзнавства Університету Тюбінгену (Федеральна земля Баден-Вюртемберг).

Як зазначив Міністр культури, це справді надзвичайно цікавий рукописний пергамент, розміром 80 на 58 см у срібно-позолоченій оправі.

По поверненні документ доправили до Національного заповідника "Софія Київська", де планується представити Грамоту до огляду.

Дивіться також:

Німеччина повернула Україні вивезену під час окупації царську грамоту ХVIII століття. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.