Німеччина повернула Україні вивезену під час окупації царську грамоту ХVIII століття. ФОТО

14 березня Німеччина офіційно передала Україні грамоту російського імператора Петра І про підтвердження обрання митрополита Київського Йоасафа Кроковського. Цей документ важливий для історії православної церкви в Україні, оскільки підтверджує обмеження Москвою прав Київської митрополії.

Від імені України грамоту прийняв посол України в німеччині Андрій Мельник, пише Deutsche Welle.

Документ побачила історик Наталія Сінкевич в бібліотеці Інституту східноєвропейської історії і георгафії при університеті Тюбінгена три роки тому,

"Я попросила бібліотекаря подивитися. Виявилося, що це оригінал. Я негайно зв'язалася з директором інституту", — пригадала Сінкевич у розмові з DW.

 Наталя Сінкевич (на фото ліворуч) наголошує, що в цій грамоті особливо цікавою є згадка Константинополя

В інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ. "Вона собі висіла десятиліттями на стіні і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок", — розповідає заступниця директора Інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер.

Українсько-німецька комісія за фінансової підтримки міністерства закордонних справ ФРН, півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення.

З'ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася в ризниці Софійського собору в Києві, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року  цю бібліотеку передали до Академії наук УСРР, яка зберігала історичні манускрипти у Всенародній бібліотеці України (нині — Національна бібліотека ім. Вернадського).

Вивчення оригіналу царської грамоти показало, що раніше російські історикипубілкували її текст із купюрами

Під час нацистської окупації України грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської.

Дослідники припускають, що документи вивезла зондеркоманда Еберхарда фон Кюнсберга, яка на завдання МЗС Третього Райху вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях.

Наукова робота для з'ясування походження грамоти Петра І була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. За словами Катаріни Кухер, кілька разів передача грамоти Україні зривалася через політичну кон’юнктуру.

 Кілька разів передача документа переносилася, щоб не асоціюватися з одержанням Томосу про автокефелію православної церкви та іншими політичними подіями.

Фото: FB Публічна дипломатія України від МЗС

Як говорить Наталія Сінкевич, російська історіографія послуговується цензурованим текстом грамоти 1708 року. Історик Євген Болохвітінов, який опублікував текст документа в XIX столітті, вилучив з нього фрагмент про те, що Київський митрополит зобов'язувався не повертатися більше до Константинополя.

"Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслити, що Кроковський не буде цього робити", — каже дослідниця.

На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю.

А Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом кількох століть митрополитів прямо призначали з Москви.

Як повідомлялося, Папа Римський розсекретив  архіви Ватикану часів Другої світової війни та повоєнного періоду.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.