У Латвії зібрали 10 тисяч підписів за знесення радянського пам'ятника перемоги

У Латвії ініціатива про знесення або підрив пам'ятника перемоги у Ризі зібрала 10 тисяч підписів.

Про це повідомляє Європейська правда із посиланням на портал Delfi.

 Фото: Delfi

Збір підписів ініціювали на порталі Manabalss.lv у 2017 році. В цьому році кількість підписантів почала зростати після появи новин про готовність ризької влади витратити кілька мільйонів євро на відновлення Парку перемоги.

Пам'ятник перемоги був відкритий в 1985 році, коли Латвія залишалася незаконно окупована Радянським Союзом.

Автора ініціативи Угіса Поліса турбує те, що монумент – це один із символів, який нагадує про величезні страждання через радянську окупацію, як і раніше, розташований у серці Латвії Ризі. При цьому він великий і його важко не помітити.

"Сьогодні пам'ятник перемоги вже давно не є пам'ятним місцем для радянських "ветеранів- визволителів", а перетворюється на місце проведення строго політичного заходу – 9 травня, який спонсорується з боку Кремля, створений в інтересах Росії і реалізується в рамках кремлівської пропаганди", - сказав Поліс.

Тепер ініціативу знесення пам’ятника мають розглянути у латвійському Сеймі.

Читайте також:

У Львові з третьої спроби знесли стелу Монументу Слави. ВІДЕО

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.