МЗС: Російська справа проти В'ятровича — це спроба переписати українську історію

Кримінальна справа Слідчого комітету РФ проти Голови УІНП Володимира В’ятровича є ще однією невдалою спробою кремлівського режиму переписати на свій лад українську історію та нав’язати свою точку зору щодо історичних подій як єдину істинну — МЗС.

Про це заявила речниця Міністерства закордонних справ України Катерина Зеленко, повідомляє прес-служба відомства.

За її словами, Росія вдається до кримінального переслідування експертів і науковців, які не вкладаються в імперську історичну доктрину.

"Вибіркове "правосуддя" РФ ще раз засвідчує як неспроможність поважати міжнародне право, так й ігнорування фактів історії українського визвольного руху, який зазнав нацистських переслідувань, та ціна якого закатовані українські патріоти в Бабиному Яру. У цьому зв’язку звертаємо увагу, що у матеріалах Нюрнберзького процесу якраз містяться докази боротьби ОУН проти нацистів", — ідеться в заяві.

Міністерство нагадало, що в Україні діє закон, який передбачає кримінальну відповідальність за заперечення злочинного характеру комуністичного та нацистського тоталітарних режимів.

"Російській стороні та, зокрема, Слідкому РФ варто було б зосередити свою увагу на своїх власних злочинах, які так легко побачити, просто подивившись у дзеркало. У відображенні можна побачити прославляння злочинів сталінізму, а також властиві сталінському і нацистському режимам переслідування за національною ознакою, віросповіданням та сексуальною орієнтацію. Сьогоднішнє кремлівське керівництво успадкувала найгірше від тоталітарних режимів 20-сторіччя, перетворивши Росію на державу парію, агресора, окупанта", — наголосили в українському міністерстві.

Нагадаємо, 14 березня Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу щодо Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича за звинуваченням у "реабілітації нацизму".

На думку російського відомства, В'ятрович "систематично заперечує факти, встановлені вироком Міжнародного військового трибуналу", зокрема й "про саму належність українских націоналістів часів Великої Вітчизняної війни до військ СС і їх участі у воєнних злочинах проти мирного населення".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.