На Чернігівщині міському голові загрожує кримінал через Леніна і Сталіна. ФОТО

Прокуратура Чернігівської області розпочала кримінальне провадження за фактом пропаганди символіки комуністичного тоталітарного режиму у Новгород-Сіверському. Там міська влада не демонтувала мозаїчні зображення комуністичних вождів Леніна і Сталіна, що знаходяться на водонапірній башті в центрі міста.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 Мозаїчні зображення комуністичних вождів Леніна і Сталіна, що знаходяться на водонапірній башті в центрі міста

Фото: УІНП

Як відзначається в повідомленні, раніше УІНП звертався до міського голови Олега Бондаренка з листом про необхідність демонтажу зображень комуністичних вождів, проте він відмовився це зробити.

 Фото: УІНП

3 липня 2018 року Інститут адресував Генеральній прокуратурі України та Національній поліції України офіційні листи, в яких просив порушити кримінальне провадження за ч.1 ст.436-1 Кримінального кодексу України за фактом поширення та публічного використання символіки комуністичного тоталітарного режиму та притягти винних осіб до відповідальності.

 Фото: УІНП

Прокуратура Чернігівської області надіслала лист до Інституту, у якому повідомила про відкриття кримінального провадження.

Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому відділенню Новгород-Сіверського відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, - йдеться у листі Прокуратури.

 Фото: УІНП

Як відомо, в Україні діє Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки", згідно з яким на всій території України забороняється "виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, у тому числі сувенірної, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму".

Відповідно до статті 436-1 Кримінального кодексу України поширення та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої, а ті самі дії, вчинені повторно, караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Нагадуємо, що на початку серпня у литовський Сейм внесли законопроект про визнання Компартії злочинною організацією.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.