Нащадки жертв Великого терору виступили проти розкопок могил у Сандармосі

Нащадки ростріляних в урочищі Сандармох виступили з відкритим листом до російських урядовців і Російського військово-історичного товариства проти розкопок на місці поховань.

Приводом до листа стали розкопки, зініційовані Російським військово-історичним товариством (рос. РВІО), з метою пошуку червоноармійців, розстріляних фінами під час Зимової війни 1939—1940 років.

Текст відкритого листа опублікував сайт Міжнародного товариства "Меморіал".

Підписанти листа стверджують, що немає документальних підстав вважати, що на території меморіального кладовища "Сандармох" є захоронення радянських полонених.

 Розкопки в урочищі Сандармох почалися 27 серпня. Фото: Сергій Маркелов

Меморіал у Сандармосі виник у 1997 році, коли експедиція товариства "Меморіал" за сприяння карельської влади знайшла 236 розстрільні ями таємного могильника НКВД, в яких захоронена 6241 жертва розстрілів 1837—1938 років.

"Проведення розкопок РВІО загрожує порушити цілісність меморіального кладовища, потривожити спокій померлих. Сандармох це не безіменний ліс і не болото, а доглянута, відвідувана, окультурена й загальновизнана пам’ятником територія. Ні в 1997 році, ні пізніше ми не вимагали ексгумації й перезахоронення рештків наших рідних. Ми погодилися на те, щоб ця територія була цілком не займана, і вдячні тим, хто знайшов це місце, а також владі за те, що вона залишила його й зебрегла до сьогоднішнього дня в історичних межах, де всі розстрільні ями чітко позначені, збережені ландшафт, дороги й дерева", — пишуть нащадки репресованих громадян у листі.

Вони закликають не чіпати землю й надалі: "Ми проти проведення тут нових розкопок, для яких немає докементально підтвердженого і науково доведеного підґрунтя. Ми проти воскресіння міфічних версій про радянських військовополонених,нібито розстріляних фінами в Сандармосі".

Відкритий лист, адресований до Міністерства культури Російської Федерації, Уряду Республіки Карелія, Управління з охорони об’єктів культурної спадщини Республіки Карелія, адміністрацію "Медвеж’єгорського муніципального району" та Російського військово-історичного товариства і його відділення в Ленінградській області підписали понад 60 внуків, правнуків та інших родичів репресованих, які покояться в Сандармосі. Лист є відкритим для нових підписів.

З 27 серпня Ленінградське відділення Російського військово-історичне товариства, головою якого є чинний міністр культури РФ Володимир Мединський (відомий своїми конфузами у сфері історії), проводить в Сандармосі "роботи з пошуку поховань в’язнів фінських концтаборів" та "встановлення щільності поховань".

Безпосередньо роботи виконують військовики 90-го окремого спеціального пошукового батальйону. Про участь професійних археологів нічого не відомо.

Меморіальний комплекс "Сандармох" є пам’яткою культури регіонального значення, і будь-які роботи на його території повинні здійснюватися лише після проведення державної експертизи проектної документації на неї і позитивного висновку за її результатами. Досі нічого не відомо про таку експертизу чи проектну документацію робіт.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.