На Одещині відкрили пам’ятний знак на честь козацької битви. ФОТО

У селі Івашків Кодимського району встановили козацький хрест, який присвячено переможній битві 1693 року.

Про це повідомляє прес-служба Одеської ОДА.

Фото: прес-служба Одеської ОДА 

Пам’ятний знак із кам’яної брили власноруч створив скульптор Владислав Ільницький, який наразі проходить службу у лавах Збройних сил України. В урочистому відкритті нового монументу взяв участь перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Олександр Терещук.

 Фото: прес-служба Одеської ОДА 

"Ми пам’ятаємо мужніх людей, які не силою та кількістю, а вмінням та професійністю перемагали значно чисельніші війська ворогів. Доки ми шануємо історію — ми сильні. Дякую тим, хто сьогодні захищає незалежність та свободу України!" – відзначив Олександр Терещук.

 Фото: прес-служба Одеської ОДА 

Зазначимо, пам’ятний знак важить дві з половиною тони. За словами голови Кодимської районної державної адміністрації Геннадія Гладенького, робота скульптора зайняла менше трьох тижнів. На церемонію відкриття також завітали школярі та військовослужбовці.

Як свідчать історичні хроніки та літописи, "битва на Кодимі" відбулася восени 1693 року. Семитисячному загону під командуванням Семена Палія вдалося перемогти військо ногайських татар, яке значно переважало їх за чисельністю.

Нагадуємо, що недавно на Чернігівщині відкрили меморіальну дошку воякам Армії УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.