У Києві може з’явитися 18-метрова статуя княгині Ольги

Із такою ініціативою виступив міський голова – Віталій Кличко.

Про це йдеться на особистій сторінці київського мера.

"У Києві триває заміна старих в’їзних знаків в місто на нові, кожен з яких символізуватиме якусь особливість нашої столиці. Минулого року встановили новий знак на Бориспільському шосе, яке веде з аеропорту "Бориспіль" до столиці.

Кожен, хто заїжджає зі сторони Борисполя, може побачити 3-метрові букви "Київ" та силует захисника нашого міста – Архистратига Михаїла", - сказав Віталій Кличко.

В'їзд до Києва зі сторони Борисполя. Фото: Киев - Сегодня 

Також він зауважив, що на в’їзді до різних міст світу розташовані символи цих населених пунктів. Зокрема, в Берліні – ведмідь, в Бремені – велика скульптура Бременських музикантів, а коли заїжджаєш до Києва, бачиш лише невеличкі таблички. "Тому ми вирішили встановити в'їзні знаки з символами нашого міста", - сказав Київський міський голова.

Мер підкреслив, що один з символів Києва – княгиня Ольга. Її силует, висотою 18 метрів, буде розміщено на в’їзді до Києва з Житомирської траси. "В'їзні знаки – це одна з візитівок нашого міста для тих, хто приїздить автотранспортом до Києва", - додав Кличко.

Нагадуємо, що нещодавно на Одещині знесли останній пам’ятник комуністичному вождеві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.