Першими жертвами нового закону про ІНП Польщі стали аргентинці

Аргентинська газета Pagina 12 стала першою, кого звинуватили в порушенні польського закону про Інститут національної пам'яті.

Про це повідомляє ТСН із посиланням на видання AFP та матеріали, опубліковані на сайті газети Pagina 12.

Громадська організація "Редут доброго імені", наближена до польського уряду, звинуватила сайт газети Pagina 12 і її журналіста Федеріко Павловського в "діях, спрямованих на шкоду польської нації і репутації польських солдатів".

Зазначається, що аргентинська газета використала фото 1950-х років, на якому зображений солдат польського антикомуністичного опору після Другої світової війни, у статті про єврейський погром у Єдвабному 10 липня 1941 року.

У відповідь аргентинський ЗМІ випустило другий матеріал, у якому підняло тему ревізіонізму, котрий став активним у сучасній Польщі. До того ж, видання звинуватило поляків в активній популяризації цензури критичних думок серед міжнародної спільноти.

Нагадаємо, зміни до закону про Інститут національної пам’яті, який передбачає покарання за покладання на поляків вини за злочини нацистів на польській території, а також заперечення "злочинів українських націоналістів", набули чинності 1 березня. 

Як повідомлялося, 3 березня в с. Павлокома відбулися поминальні заходи в пам’ять про 366 його українських мешканців, розстріляних в спланованій каральній акції відділами польського підпілля у 1945 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.