Спецпроект

Українські й польські урядовці вшанували українців, вбитих Армією Крайовою в Павлокомі. ФОТО

3 березня в с. Павлокома відбулися поминальні заходи в пам’ять про 366 його українських мешканців, розстріляних в спланованій каральній акції відділами польського підпілля у 1945 році.

Про це повідомляє офіційний сайт  Міністерства закордонних справ України.

Участь в заході взяли міністр закоржонних справ України Павло Клімкін, воєвода Підкарпатського воєводства пані Ева Леніарт, посол України в Польщі Андрій Дещиця, керівники декількох областей України та ін. Усього на заході було більше тисячі присутніх.

 
 

"Ми завжди були сильні, але зараз як ніколи. Ми цінуємо нашу історію. Нашу спільну історією з Польщею. Нашу спільну історією з Польщею. Але нашою силою сьогодні ми завдячуємо тим, хто віддав свої життя за нашу свободу", — сказав Павло Клімкін у Павлокомі, поклавши квіти до меморіалу загиблим, який розташовується на греко-католицькому цвинтарі в центрі Павлокоми.

Павло Клімкін

"Кожен з 366, хто загинув тут, в Павлокомі, був частинкою України, і залишається частинкою України. Ми їх згадуємо і пам’ятаємо", — додав міністр.

Міністр подякував воєводі Підкарпатського воєводства Польщі Еві Ленярт за участь у заході та підтримку.

 Воєвода Прикарпатського воєводства Польщі Ева Ленярт

"Вчора на Личаківському кладовищі мати Михайла Кварцяни, поляка, який загинув під Станицею Луганською сказала: "Залишайтеся людьми, будьте разом, воюйте до кінця". Для мене це заповіт", — зазначив Павло Клімкін.

 

Воєвода Прикарпатського воєводства Польщі Ева Ленярт у своєму виступі наголосила: "Спільна пам'ять і вшанування жертв братовбивчого конфлікту зобов'язують нас до будови спільного майбутнього".

 

Нагадаємо, 3 березня 1945 року підрозділ АК Юзефа Бісса ("Вацлава") знищив українське с. Павлокома, яке розташовувалося на Холмщині (нині в межах Польщі). Меморіал загиблим українцям у с. Павлокома був урочисто відкритий 13 травня 2006 року за присутності президентів України Віктора Ющенка і Польщі Леха Качинського.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.