У Польщі демонтують пам’ятник генералу Сверчевському

21 лютого має розпочатись демонтаж пам'ятника Каролю Сверчевському. Вбивство генерала вояками УПА стало формальним приводом для початку операції «Вісла».

Про це повідомляє сайт "PodkarpackaHistoria".

 Пам'ятник Сверчевському в Яблонках. Фото:  "PodkarpackaHistoria" 

Якщо в цю середу будуть відповідні погодні умови, планується почати роботи, пов'язані зі знесенням пам'ятника генералу. Дозвіл на його демонтаж видала місцева влада. Демонтаж обійдеться полякам у 52 тисячі злотих.

Пам'ятник розроблений Францішком Стринкевічем і встановлений у 1962 році на місці де загинув Сверчевський (тодішній заступник міністра оборони – І.П.) у Яблонках під Балігродом.

В комуністичні часи пам'ятник був обов'язковим місцем зупинки туристичних груп, тут проводились різного роду заходи і мітинги.

Після 1989 р. постало питання про демонтаж пам'ятника, як символу комунізму. У той же час, було багато захисників пам'ятника, які вважали, що Сверчевський є символом боротьби проти УПА, а сам монумент є однією з найбільш визначних пам'яток Бескидів.

Протягом декількох років, в річницю смерті "Вальтера" (псевдонім Сверчевського – І.П.), тут організовували заходи представники Союзу демократичних лівих сил. У 2013 році навіть відбулося зіткнення між прихильниками пам'ятника та його супротивниками.

Існування пам'ятника на думку Інституту національної пам'яті Польщі суперечить принципам поваги до національної пам'яті, а також положенням ст. 156 Кримінального кодексу, що забороняє глорифікацію тоталітарних режимів.

Читайте також:

"Хрін" для генерала. Загибель Кароля Сверчевського в засідці УПА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.