У Могилеві-Подільському встановлять бюст Бандери

У м. Могилеві-Подільському Вінницької області з’явиться погруддя провіднику ОУН Степанові Бандері у сквері його імені.

Відповідне рішення ухвалила міська рада міста, повідомляє "Інформаційна Вінничина".

8 лютого Комісія з перейменування назв вулиць, площ, провулків, проспектів й інших топонімічних назв ухвалила назвати сквер на вул. Ставиській іменем С. Бандери. 

Там і планують встановити монумент керівникові революційної ОУН.

"…вказаний сквер знаходиться в центрі міста та невдовзі планується його реконструкція, що дозволить встановити погруддя Степана Бандери", – пишуть на сайті мерії.

Мер Могилева-Подільського Птеро Бровко повідомив "Укрінформу", що виготовленням бюсту займеться місцевий скульптор Микола Крижанівський.

Питання про назву іменем С.Бандери одного з топонімів Могилева порушили представники місцевих націоналістичних організацій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.