Спецпроект

Заступник міністра культури Польщі вважає УІНП громадською організацією

Заступник міністра культури Польщі Ярослав Селлін заявив, що Україна довірила вести історичний діалог з Варшавою інституції, яку очолює "безвідповідальна особа з нав’язливими антипольськими ідеями".

Про це польський чиновник сказав в ефірі телеканалу TVN24 в понеділок, 6 листопада, повідомляє "Європейська правда" з посиланням на dziennik.pl.

В ефірі польського телебачення Селлін коментував звинувачення на адресу міністра культури та віце-прем’єра Польщі Пйотра Глінського, який під час недавнього візиту в Україну "не наважився" запалити свічки на могилах жертв УПА".

Селлін зауважив, що головною метою візиту міністра було спонукати українських партнерів винести історичний діалог на урядовий рівень. Втім, за його словами, зробити цього не вдалося.

"У нас так є, а в Україні, на жаль, це не так… Дивно, чому українська держава таке важливе питання доручила неурядовій організації, українському аналогу IPN (Інституту національної пам’яті), яку на додачу очолює людина, на мій погляд, безвідповідальна у своєму ставленні до Польщі, часто з антипольськими нав’язливими ідеями", - сказав Селлін.

Заступник польського міністра культури додав, що у відносинах з Україною "необхідне терпіння". "Історичні відносини дуже складні, але ми повинні пам'ятати причину такого становища", - додав він.

Нагадаємо, нещодавно глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський оголосив, що Польща запускає процедури, які не дозволять людям, що демонструють вкрай антипольські погляди, в’їхати до країни.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.