Німецький фонд пропонує 10 тис. євро за есе про людяність в епоху нацизму

Фонд "Пам'ять, відповідальність та майбутнє" (EVZ) оголошує міжнародний конкурс документального оповідання "Бути людиною".

Трагічна історія Другої світової сповнена злочинів проти людяності. Утім, вона знала і чимало прикладів величі духу. Адже в найбезнадійнішій ситуації є місце гідному вчинкові. Конкурс документального оповідання дасть змогу з реальних історій зібрати портрет Людини і символічно сказати їй "дякую".  

Мета конкурсу: розповісти громадськості і ЗМІ про приклади гуманізму в епоху націонал-соціалізму.

На конкурс приймаються прозові твори у двох номінаціях:

"Документалістика" – для професійних письменників, журналістів, членів творчих спілок. Текст обсягом до 10 000 знаків з пробілами. Тексти, що не були опубліковані, приймаються в жанрах літературного нарису, есе, оповідання, новели, статті.

"Історія людини" – для непрофесійних учасників, усіх охочих. Текст обсягом до 5 000 знаків з пробілами.

У кожній номінації експертне міжнародне журі, що складається з професійних письменників і журналістів, обере трьох переможців. Загальний призовий фонд для двох країн складає 10 000 євро. Твори приймаються на Конкурс до 31 січня 2018 року

Деталі можна дзінатися за посиланнями: умови конкурсу й форма заявки.

Міжнародний конкурс документального оповідання "Бути людиною" ініційований Німецьким фондом "Пам'ять, відповідальність і майбутнє" спільно з його партнерами ВБО "Турбота про літніх в Україні" та CAF Россия в рамках програми "Місце зустрічі: діалог". 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.