Меморіальну дошку маршалу Блюхеру демонтували в Одесі. ФОТО

Одеські комунальники демонтували меморіальну дошку, встановлену на згадку про радянського воєначальника часів Громадянської війни Василя Блюхера.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на інформагентство "Трасса Е-95".

Демонтаж дошки було проведено на виконання Закону України "Про засудження комуністичного і нацистського  тоталітарних режимів". Меморіальна дошка розташовувалася на фасаді будинку, де в 1920—1921 рр. жив командир 51-ї Перекопської дивізії Блюхер, що також свого часу займав пост начальника військ Одеської губернії.

Місце, де раніше висіла дошка Блюхеру

ДОВІДКА:

Василь Блюхер (1890—1938) — радянський військовий, державний, партійний діяч. Маршал Радянського Союзу (1935), кавалер Ордена Червоного Прапора № 1(1918), Ордена Червоної Зірки №1(1930). 

У 1938 році був заарештований у ході масових репресій в РСЧА і 9 листопада 1938 помер у Лефортівській в'язниці від тортур на допитах. Посмертно реабілітований у березні 1956 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.