В Інтернеті з'явився сайт із базою декомунізованих населених пунктів

В Інтернеті з'явився сайт "Перейменовані населені пункти та райони України" із повним переліком декомунізованих населених пунктів.

Про це повідомив "Історичній правді" розробник сайта Максим Кобєлєв.

"Давно хотів зробити, і частково був зробив, але довести до ладу ніяк руки не доходили. Оскільки в мене назбиралося море інформації, то я подумав чи не варто якоїсь її викласти у відкритий доступ. Бо ця інформація справді багато кому може стати в пригоді", - поділився Максим історією створення сайта.

Сайт являє собою невибагливу сторінку, в центрі якої - таблиці з переліком перейменованих населених пунктів. Таблиця розподілена на категорії: "Нова назва", "Колишня назва", "Тип" (село, смт, місто), "Регіон" (область), "Район" і "Постанова ВРУ" (відповідно до якої перейменовано).

Доступна також функція пошуку за цима параметрами. Окремо є вкладка зі списком декомунізованих районів.

 

Ліва бічна панель містить коротку довідку про те, що таке декомунізація та про деякі її особливості.

Перелік подається за даними Українського інституту національної пам'яті і є вичерпним списком усіх населених пунктів і районів, що одержали нові назви в рамках декомунізації.

Сайт доступний за лінком http://renamings.in.ua.

Діяльність Максима Кобєлєва не обмежується тільки створенням сайта з декомунізованими містами.   

"По-перше, я програміст, по-друге, цікавлюся, відстежую і беру участь в декомунізації. Море годин витратив протягом останніх років, наприклад, на збір інформації про перейменування вулиць у населених пунктах України. На основі цих даних оновлюю інформацію і "Вікіпедії", раніше також на "Гугл-мапах", - розказав Кобєлєв "Історичній правді".

Нагадаємо, раніше викладали онлайн базу всіх перейменованих міст, сіл, селищ і районів у вигляді онлайн-таблиці.

Дивіться також:

50 тисяч декомунізованих вулиць. Інфографіка від Інституту нацпам'яті

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.