Кіровоградський педагогічний університет декомунізувався

2 лютого Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка ухвалив нову назву вишу. Університет пропонують називати Центральноукраїнським державним педагогічним університетом ім. В. Винниченка.

Проце повідомляє "Перша електронна" з посиланням на ректора вишу Олега Семенюка.

Рішення ухвалила конференція трудового колективу, яка має право вносити зміни до Статуту університету. Нова назва присвоюється навчальному закладу саме шляхом внесення змін до цього документа

"Більшістю голосів ми вирішили пристати до тієї назви, яку ще у 1996 році хотіли присвоїти вишу  Центральноукраїнський державний педагогічний університет", — розповів пан Семенюк.

За його словами, процес обговорення варіантів нової назви для університету запустили ще в жовтні 2016 року. Пропонувалося декілька варіантів.

"Першим був "Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка". Так ми хотіли назвати наш навчальний заклад ще у 1996 році, коли виш став університетом. Також був варіант назви, прив’язаної до європейської моделі — "Державний педагогічний університет ім. В. Винниченка (м. Кропивницький)". Ну і обговорювалась назва "Кропивницький державний педагогічний університет ім. В. Винниченка", але зважаючи на те, що всі ми освічені люди, ми розуміли що у назві "Кропивницький … імені Винниченка" відсутня внутрішня логічність", — говорить ректор університету.

Під час обговорення варіантів назв на Вченій раді третій варіант відсіявся, тож на голосування конференції трудового колективу винесли перші два. Більшість голосів працівники віддали за назву "Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка".

Тепер навчальний заклад має подати документи з новою назвою на схвалення до Міністерства освіти і науки України, а після цього — до Кабміну.

Офіційно назву буде закріплено тоді, коли наказ про перейменування підпише міністр освіти, а юридичний відділ Кабміну його зареєструє.

Нагадаємо, 14 липня 2016 року Верховна Рада України перейменувала м. Кіровоград на Кропивницький.

Місто одержало нову назву на честь Марка Кропивницького (1840—1910) — видатного українського актора, режисера й засновника професійного українського театру, який жив і працював у цьому місті. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.