У Слов'янську відкрили меморіальну дошку капітану Ігорю Грішину

Це перша з двадцяти меморіальних дощок на честь борців за незалежність України, що їх Український інститут національної пам'яті відкриє в Донецькій та Луганській областях.

Меморіальну дошку капітану Збройних сил України Ігорю Грішину встановили при вході до школи № 13 (вул. Ясна, 9). У церемонії відкриття, що відбулася цієї суботи, 21 травня, взяли участь сестра загиблого героя Ірина Козадой, заступник міського голови Юрій Підлісний, керівник відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павло Подобєд, військові побратими, учні й викладачі школи.

 

Ігор Грішин родом зі Слов'янська, кадровий військовий. Після захоплення міста пішов добровольцем у Збройні сили України. Служив бортовим авіаційним техніком вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. 2 травня 2014 року під час патрулювання Слов'янська його вертоліт Мі-24 збили з переносного зенітно-ракетного комплексу.

Ігор та його побратим загинули на місці, третій член екіпажу потрапив до полону. В Ігоря Грішина залишились дружина та дві доньки 1995 та 2005 року народження. 20 червня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно.

"Саме завдяки таким людям, для яких присяга та слово честі – не просто гарні слова, сьогодні у Слов'янську можна спокійно вийти на вулицю, пенсіонери одержують пенсії, працюють школи, ходить громадський транспорт, люди одержують нормальні атестати про освіту, які визнаються в світі. Там, де є сьогодні Збройні сили України, там є нормальне життя.

Думаю, кожен, хто був у Слов'янську під час окупації, в цьому переконався. Тому сьогодні, відкриваючи цю дошку, я в першу чергу звертаюсь, школярі, до вас: ідучи до школи, звертайте на неї увагу. Це не просто шматок каменя. Це пам'ятний знак реальному чоловіку, який віддав за Україну, за свою сім'ю, за рідний Донбас найдорожче – власне життя. Якщо такі люди будуть для нас дороговказом, Україна зміниться", – зазначив на церемонії представник Інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

 

Директор школи Анатолій Погорєлов розповів, що ця меморіальна дошка – один із етапів великої роботи із вшанування пам'яті всіх героїв, що загинули за Україну. Восени минулого року в шкільному музеї відкрили стенд, присвячений Ігорю Грішину.

Надалі заплановане оформлення окремої тематичної музейної кімнати за сприяння Українського інституту національної пам'яті, Асоціації дослідників військово-історичної спадщини "Плацдарм", волонтерів. Допомогти може кожен небайдужий громадянин.

Після церемонії Павло Подобєд прочитав для школярів лекцію "Уродженці Донеччини у боротьбі за незалежність України".

В рамках розпочатої цьогоріч програми Інститут національної пам'яті відкриє до кінця року на звільнених територіях 20 меморіальних дощок героям війни. Її буде продовжено і в наступні роки – меморіальними знаками "Борцям за волю України" вшановуватиметься пам’ять сучасних героїв та учасників українського визвольного руху у ХХ столітті.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.