Замість Раднаркомівської - Жон-Мироносиць. У Харкові перейменовано ще 48 вулиць

У Харкові перейменовано ще 48 вулиць.

Відповідне розпорядження підписав міський голова Геннадій Кернес, повідомляє сайт Українського інституту національної пам'яті.

Приміром, вулиця Дніпропетровська отримала ім'я Дмитра Вишневецького (того самого "Байди" з Запоріжжя. Вулиця Кіквідзе стала називатися Сосюри, вулиця Крейсера "Аврори" отримала ім'я легендарного історика Петра Тронька.

Нова назва Пролетарської - Святодухівська, нова назва Раднаркомівської - вулиця Жон-Мироносиць. Вулиця Латиських Червоних Стрільців перейменована на вулицю Латиських Стрільців.

Повний перелік перейменованих об'єктів - за лінком.

Також, згідно з розпорядженням, нові назви отримали три райони міста: Дзержинський став Шевченківським, ЛенінськийХолодногірським, ОрджонікідзевськийІндустріальним.

Ще два райони – Жовтневий і Фрунзенський – зберегли свої назви, що є порушенням декомунізаційного законодавства. В УІНП припускають, що вони будуть перейменовані рішенням Харківської обласної державної адміністрації.

Нагадаємо, 20 листопада 2015 року на сесії Харківської міської ради були перейменовані 173 вулиці, чотири парки та сквери, а також станція метро.

ТАКОЖ: Результати декомунізації в Харкові. Думка фахівця

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.