Окупанти хочуть перейменувати Турецьку вулицю в Сімферополі

Так званий "голова адміністрації" окупованого Сімферополя Геннадій Бахарєв підтримав ідею перейменувати Турецьку вулицю міста у вулицю Олєґа Пєшкова - загиблого в Сирії російського пілота Су-24.

Про це повідомляє Meduza.

За словами Бахарєва, рішення повинні затвердити місцеві "депутати": "Вони розглянуть на комісії, потім на сесії, і тоді вже будемо змінювати таблички", - сказав він.

Як відомо, Олєґ Пєшков загинув 24 листопада. Турецький винищувач збив російський бомбардувальник Су-24, який брав участь у військовій операції РФ у Сирії.

Туреччина заявила, що бомбардувальник порушив її повітряний простір; РФ ці звинувачення відкинула. Обидва пілоти катапультувалися. Пєшков загинув (ймовірно, в результаті вогню із землі); штурману вдалося врятуватися.

Нагадаємо, вже кілька років кримськотатарські організації пропонують назвати аеропорт "Сімферополь" іменем Амет-хана Султана - льотчика-аса часів Другої світової війни, двічі героя СРСР, автора листа до радянського керівництва з проханням дозволити депортованим татарам повернутися на батьківщину.

Місцеві комуністи і проросійські організації виступають проти цього перейменування. Амет-хана Султана та інших представників кримськотатарського народу неправдиво звинувачують у співпраці з нацистами.

Інші матеріали за темами ТОПОНІМІКА та ОКУПАЦІЯ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.