Пам'ятник Чапаєву у Волновасі не знесли, а перейменували. НОУ-ХАУ

Виконуючи закон про декомунізацію, міська рада Волновахи (Донеччина) вирішила не зносити пам'ятник Чапаєву, а перейменувати його в "монумент "Козак".

Відповідний документ у своєму Facebook оприлюднила донецька журналістка Ліна Кущ.

"Яке мультикультурне місто: і вулиця Кузьми Скрябіна, і "чапаєв-козак", - написала вона.

"Секретар міськради направить копію рішення до відділу культури і туризму Волноваської РДА для внесення змін у відповідну документацію, у тому числі в паспорт пам'ятника, охоронний договір, реєстр пам'яток культурної спадщини", - зазначається в оприлюдненому документі.

 

Рішення не зносити, а перейменувати пам'ятник депутати міськради прийняли після громадських слухань у вересні 2015 року, повідомляє Сегодня.

Більшість мешканців Волновахи підтримали перейменування, зазначає видання.

Фото: www.segodnya.ua

"Справа тут не в любові до радянського минулого, а в тому, що зносити пам'ятники саме по собі не дуже гарна справа, та й витратна. А зайвих грошей у міста вочевидь немає - прокоментував ситуацію місцевий житель Петро Косінов. - Нехай буде козак, та він і схожий, загалом. Головне, щоб усі заспокоїлися".

Фото: 21region.org

Василь Чапаєв - фельдфебель Російської імператорської армії, командир дивізії Робітничо-селянської червоної армії, учасник Першої світової війни і громадянської війни в Російській республіці. У 1917 році приєднався до більшовицького крила РСДРП.

Організовував військові сили більшовиків на східному березі Волги, загинув у 1919-му у віці 32 років у бою з Уральською армією козаків-білогвардійців. Після невдалої переправи через річку Урал в районі села Лбищенськ (нині - село Чапаєв у Казахстані) тіла Чапаєва так і не знайшли.

Іконічний плакат фільму "Чапаєв"

Образ Чапаєва-Чапая набув масової популярності в СРСР після виходу у прокат художнього фільму "Чапаєв" (1934 року). Разом з іншими персонажами кінострічки став народним героєм радянських анекдотів. Сталін вважав "Чапаєв" найкращим фільмом кінематографу СРСР, Путін назвав цю стрічку своїм улюбленим кіно.

Якщо волноваське ноу-хау з перейменування пам'ятників приживеться, його варто використати для збереження видовищного монументу більшовицькій Першій кінній армії Будьонного, над трасою "Київ-Чоп" в районі Олеська (Львівщина).

 Так було...

Місцеві мешканці ще з часів СРСР називають пам'ятник будьонівцям цілком декомунізовано - "Коні". Досвід Волноваської міськради у перейменуванні кінних статуй підказує ще одну чудову назву - "Козаки" :)

Наразі монумент у привабливому туристичному місці не перебуває на балансі жодної установи і розграбовується :(

...так стало. Значну частину мідних листів із пам'ятника вже обдерли. Фото: zaxid.net

Нагадаємо, після прийняття ВР законів про декомунізацію висловлювалася пропозиція перейменувати місто Дніпропетровськ (на честь більшовицького лідера Петровського) на... Дніпропетровськ (в честь апостола Петра).

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та КОЗАЦТВО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.