На Харківщині хочуть вшанувати загиблого в АТО офіцера

У смт. Близнюки Харківської області можуть назвати вулицю та встановити меморіал на честь капітана Збройних сил України Миколи Топчія, який загинув 2 травня під час АТО в Слов’янську.

Таке рішення прийняла сесія селишної ради, розглянувши звернення Українського інституту національної пам'яті, повідомляє сайт УІНП.

Близнюківська селищна рада вирішила винести на розгляд громадських слухань, що відбудуться у травня 2015 року, питання щодо встановлення пам’ятника або пам’ятної дошки та перейменування однієї із вулиць на честь односельця Миколи Топчія.

Окрім того, рада порекомендувала управлінню освіти Близнюківської райдержадміністрації перший урок 1 вересня у школах присвятити вшануванню пам’яті загиблих захисників України.

Микола Топчій (01.07.1973, смт. Близнюки Харківської обл. – 02.05.2014, поблизу м. Слов’янськ Донецької обл.) – капітан ЗСУ, бортовий авіаційний технік 8-го армійського корпусу. Загинув у збитому з ПЗРК гелікоптері. Одружений, мав доньку 2004 р.н. Похований у рідному селищі.

Як відомо, в липні 2014 року мешканці Сєвєродонецька (Луганська область) запропонували перейменувати Радянську площу в центрі міста на честь полковника Національної гвардії Олександра Радієвського, який загинув під час звільнення сусіднього міста Лисичанськ.

Український інститут національної пам'яті звернувся до органів місцевого самоврядування з пропозицією вшанувати пам’ять військовослужбовців, які загинули під час антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях.

Інше за темою "Топоніміка"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.