Спецпроект

У США відкрився меморіал жертвам теракту 11 вересня. ФОТО

На місці знищеного внаслідок атаки терористів Світового торгівельного центру у Нью-Йорку відкрився меморіально-музейний комплекс.

Музей побудовано на місці веж-близнюків, де загинуло близько трьох тисяч людей, повідомляє Іtv.com.

Серед перших відвідувачів музею були родичі жертв трагедії та особи, які брали участь у його створенні.

 Вивіска й телефон зі станції метро під СТЦ

Загалом там розміщено близько 10 тисяч експонатів.

 Рятувальна драбина з пожежного авто

Серед них є залишки конструкцій бізнес-центру, обручки та голосові повідомлення жертв.

 

В музеї також є сховище, де розміщені неідентифіковані предмети.

 

"Але він тут, я знаю, що він тут", - сказала відвідувачка та дружина чоловіка, який загинув 11 вересня Моніка Айкен. Вона так і не отримала його тіло.

"Сходи Тих, Хто Вижив" - проліт аварійних сходинок, якими спускалися під час евакуації люди, котрі працювали в СТЦ

Хтось із перших відвідувачів уже розкритикував продаж товарів у сувенірній лавці.

Сам музей розташований на 110 тисячах кв. м. На його створення було витрачено $700 млн.

"Остання колона" - вціліла частина конструкції СТЦ

Раніше частина артефактів зі Світового торгівельного центру розташовувалася в Музеї новин у Вашингтоні.

Дивіться також:

Музей 9/11 у Нью-Йорку почав брати гроші за вхід

2001: записи атак на обидві вежі СТЦ і Пентагон. ВІДЕО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.