Путін указом "простив" кримських татар

Президент РФ Владімір Путін повідомив, що підписав указ про реабілітацію народів Криму, які постраждали під час сталінських репресій.

"Мною підписаний указ про реабілітацію кримськотатарського населення Криму, вірменського населення, німців, греків - усіх, хто постраждав під час сталінських репресій" - цитує Путіна "Интерфакс".

Указ Путіна датовано 21 квітня. Як відомо, 19 квітня російська влада заборонила лідерові кримських татар, екс-голові Меджлісу Мустафі Джемілєву в'їзд на територію РФ і Криму.

У 1944 році радянська влада депортувала кримських татар із Криму в Середню Азію (переважно Узбекистан). Кримська АРСР була перетворена на область у складі Російської радянської федеративної соціалістичної республіки.

Верховна Рада СРСР в 1989 році засудила депортацію кримських татар, визнавши її незаконною і злочинною.

Верховна Рада України в березні 2014 року гарантувала права кримських татар на території України.

Дивіться також:

Росія проти Мустафи Джемілєва. Квітень 1976-го

Як депортували кримських татар і що з того вийшло

Анексія 1783 року. Як Російська імперія захопила Крим

"Русский Крьім"? Національний склад регіону в 1897-2001 рр.

Постанова про депортацію і перетворення Криму на область РРФСР

Зневажений герой. Про легендарного пілота Амет-хана Султана

Історик: "Групу СБУ з дослідження депортації розформовано"

Два береги одного Степу. Про дружбу козаків і татар

Інші матеріали за темою "Кримські татари"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.