Спецпроект

Музейники і Самооборона беруть під захист культурну спадщину

Працівники українських музеїв та громадянські активісти створили національну секцію міжнародної організації Blue Shield ("Блакитний щит"), яка захищає культурні пам'ятки та цінності.

Про це повідомляється на сторінці Facebook Українського національного комітету Блакитного щита.

Наразі організація "Blue Shield Ukraine" спільно з Самообороною Майдану взяли під охорону кілька десятків київських музеїв.

Пізніше до охорони долучили також і державні бібліотеки.

До акції з охорони культурної спадщини закликають долучатися ті бібліотеки та музеї, які ще не приєдналися до національного комітету Блакитного щита.

 У багатьох європейських країнах Блакитним щитом позначаються культурні об'єкти, занесені в реєстр пам'яток національного значення

Активісти просять негайно повідомляти про випадки пошкодження або руйнації музеїв, пам'яток культури, архітектури, мародерства, вивезення цінностей в Києві для оперативного реагування Блакитного щита та Самооборони Майдану - на ФБ-сторінку або на гарячу лінію Самооборони: 097 820 68 63.

Наголошується на тому, щоб інформація була перевіреною.

Однією з причин створення національного комітету Блакитного щита називають погром у фондосховищах Музею історії Києва, який стався в ніч з 18 на 19 лютого на верхніх поверхах Українського дому. Події відбулися після того, як будівля перейшла під контроль міліціонерів.

Blue Shield ("Блакитний щит") - міжнародна організація при ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам'яток та визначних місць) для захисту світової культурної спадщини, якій загрожують війни і природні катастрофи.

Організацію називають "культурним Червоним Хрестом", який керується положеннями Гаазької конвенції (1954) про захист культурних надбань у випадку збройних конфліктів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.