Спецпроект

Державний музей збирає речі для допомоги Внутрішнім військам

Центральний музей Тавриди (Сімферополь) організував акцію зі збору теплих речей і продуктів для солдатів строкової служби кримських підрозділів внутрішніх військ, що знаходяться в Києві.

Про це повідомляється на Facebook музею.

"Всі зібрані речі, продукти і засоби були передані прес-центру Внутрішніх військ, офіцери якого діяли злагоджено і оперативно, - повідомляють музейники. - Звіт про кількість зібраного публікується в додатку".

 

"Окреме спасибі - журналістам Олександру Чаленко (Київ) і Катерині Козир (Сімферополь), які дала поштовх нашим діям, - ідеться в заяві. - Нагадуємо, що акція носила гуманітарний та суспільний характер, представляючи собою в чистому вигляді громадянську ініціативу".

Як відомо, у 2013 році директор Центрального музею Тавриди (найбільшого краєзнавчого музею Криму) Андрій Мальгін назвав російських козаків, які співпрацювали з нацистами, кримськотатарськими добровольцями.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.