Фаріон визнала, що була в Компартії. АУДІО

Член партії "ВО Свобода" Ірина Фаріон підтвердила, що в 1988 році вступила в Комуністичну партію Радянського Союзу.

Про це Фаріон заявила у коментарі радіо Львівська Хвиля.

"У 1988 році, винятково з мотивів наукового кар'єрного зростання я вступила у це лайно, - зазначила членкиня "Свободи". - А вже у 1989-му, відразу за рік, я із цього лайна вийшла. І не тільки вийшла з цього лайна, але й узагалі звільнилася з університету".

За словами Фаріон, вона пішла з вишу, оскільки усвідомлювала, що "через цю помилку ані аспірантури, ані наукової діяльності не буде".

Людей, які цікавляться подібними минулими речами, Фаріон назвала "гієнами", тому що вони, мовляв, споживають "реально мертвий матеріал".

Вона також повідомила, що планує подати до суду на свого колишнього викладача, який розповів, нібито вже до вищого навчального закладу Фаріон прийшла членом партії і "стукала через партійну дисципліну".

Цього тижня ЗМІ поширили з посиланням на архівні документи повідомлення, що Фаріон була членом КПРС. Досі "свободівка" заперечувала цей факт.

Дивіться також інші матеріали за темою "Партія "Свобода"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.