У Криму нацистських посіпак із Росії представили як татар. ФОТО

У книзі кримського історика Андрія Мальгіна "Партизанський рух Криму і "татарське питання" міститься груба помилка. Вчений представив російських козаків, які перейшли на бік окупантів, кримськотатарськими добровольцями.

Про це повідомляють 15minut.

Невідповідність виявив ветеран кримськотатарського національного руху Мурат Воєнний. Він продемонстрував копії сторінок із двох різних видань, у яких розміщена одна і та ж фотоілюстрація. Однак підписи під цим фото y книгах відрізняються.

У роботі директора Центрального музею Тавриди [головний краєзнавчий музей Криму - ІП] Мальгіна стверджується: "Нагородження добровольців, які відзначилися. Крим, 1942".

 Скан із книги Мальгіна

Однак у книзі російського історика Сєрґєя Дробязка "Під прапорами ворога. Антирадянські формування у складі німецьких збройних сил", виданій у Москві в 2004 році, підпис під цим же фото інший - "Нагородження козаків кавалерійського полку "Платов".

Скан із книги Дробязка

Андрій Мальгін заявив, що його підпис під фотографією відповідає дійсності. "Помилка, найімовірніше, закралася до книги Дробязка", -  запевнив кримський історик.

Проте російський учений переконаний, що на фото зображено момент нагородження бійця козачого полку імені Платова, який німці сформували на Кавказі влітку 1942 року. Більшість особового складу цього військового формування становили кубанські, терські і донські козаки.

"У тому, що це саме "Платов", сумнівів бути не може! - наголосив Дробязко в коментарі кримському виданню. - На військовослужбовцях полку характерні відзнаки - білі й червоні погони. Тільки в тих, хто служив у полку імені Платова, були такі" .

Кримські журналісти розшукали скан німецького пропагандистського журналу "Signal" за червень 1943 року, в якому вперше була розміщена дана фотографія.

 

У підписі під фото двома мовами - італійською та німецькою - йдеться про нагородження саме козаків полку імені Платова.

 "Добровольці Російської визвольної армії, з козацького полку "Платон"..." :)

У роботі кримського історика неточно зазначена і дата зйомки - вказано 1942-ий рік, а журнал вийшов лише в 1943-му.

Помилку в підписи під фото у книзі Мальгін можна було б списати на банальну неточність, якби не текст, який оточує дану ілюстрацію, наголошують журналісти. Якраз на цій сторінці автор пише про " масовий характер кримськотатарського колабораціонізму " .

У цьому контексті, на думку Мурата Воєнного, дана ілюстрація із відповідним підписом дозволяє говорити про підтасовування фактів.

Ветеран переконаний, що в Криму йде цілеспрямована робота з дискредитації кримських татар із метою виправдати сталінську депортацію 1944 року.

 Портрет двічі героя СРСР Амет-хан Султана в центрі Сімферополя. Провокатори, які намалювали свастику, зображають радянського пілота "фашистом" - тільки за те, що він кримський татарин. Фото: comments.ua

"Очорнення народу поставили на "наукову основу" , і при цьому деякі історики не гребують відвертими фальсифікаціями", - підкреслив Воєнний.

Як відомо, у червні 2013 року у Криму за бюджетні кошти випустили посібник для шкіл, де стверджувалося, що під час Другої світової кримські татари "поголовно перейшли на бік ворога".

У травні 2013 року генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв заявив, що кіно про депортацію кримськотатарського народу Сталіним у 1944 році "спотворює історію Великої вітчизняної війни".

Андрєєв фактично виправдав депортацію, у сталінському стилі звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ. За два тижні Андрєєва змінили на іншого генконсула.

У квітні 2013 року у школах Донбасу спробували розповсюджувати посібник, у якому на вигаданих прикладах розповідалося про нібито історичну ворожнечу "шахтарів" і "хохлів".

Дивіться також: "Російські козаки на службі німецьких нацистів"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.